ВИСТАВКА ІКОН У ТІРОЛІ (ІТАЛІЯ) 19 липня - 10 серпня 2025 р.
UA
Про виставку
«Надія: українські ікони та південнотірольські сакральні об’єкти у діалозі»
Ікони, відібрані для виставки «Надія», є творами викладачів і студентів іконописної школи «Радруж» Українського католицького університету у Львові, яка цього року відзначає 20-річчя від свого заснування. Усі ці роботи демонструють не тільки унікальність і красу давніх українських ікон XIV–XVI століть, як і живу неперервність цієї традиції у творчості сучасних іконописців школи «Радруж».
Ікони виставки можна умовно поділити на дві групи:
До першої групи належать ікони, створені за зразками стародавніх українських майстрів. Вони виконані на основі оригіналів, із використанням наукових даних, отриманих під час їх реставрації. Проте ці наслідування не є ані копіями, ані поверховою імітацією давніх взірців — це результат глибокого вивчення традиційних технік і спроба відтворити їх у сучасних творах.
Другу групу становлять ікони, написані як творча інтерпретація давніх традицій. Завдання іконописної школи «Радруж» — бути місцем, де традиційний український іконопис XIV–XVI століть досліджують, відроджують і популяризують у поєднанні з вивченням богослов’я ікони та історії мистецтва. Водночас школа заохочує своїх іконописців проявляти особисту творчість та відчувати дух часу.
Керівниця «Радружу» Соломія Тимо описує школу так:
«У “Радружі” ми досліджуємо красу української середньовічної іконографії не лише на формально-естетичному та іконографічному рівнях, але також на духовно-споглядальному і формально-технологічному. Ми вивчаємо богословське й духовне значення дій та символів, захоплюємося гармонійним поєднанням кольорів і довершеністю форм, аналізуємо стилі та “мазки” окремих майстрів. Ми детально досліджуємо матеріали, з яких складається ікона».
Наша мета — допомогти сучасній людині відкривати красу давньої темперної техніки. Ця техніка відома у всьому світі й широко застосовується. Її опанування сприяє відчуттю трансцендентності зображеної особи та простору, а також свободи Божого Царства. Це досягається завдяки прозорості, простоті, глибині та природності кольорових шарів. Усі наші ікони ми пишемо виключно природними пігментами — подрібненими мінералами та органічними барвниками.
Технологія для нас — лише важливий інструмент. Головною метою іконопису є втілення образу Богочоловіка Христа, Його пречистої Матері та інших святих осіб. Тож кожна ікона насамперед призначена для молитви. Але, зображаючи святих, ми прагнемо привернути увагу сучасного секулярного світу, сповненого політичних, військових і релігійних конфліктів, до цінності кожної людини. Адже люди є створені «на образ і подобу Божу» (Бут. 1:26–27), і в цьому сенсі ми всі — живі, нерукотворні «іконки».
Фото з виставки можна оглянути тут
DE
Die Information zur Ausstellung
„Hoffnung: Ukrainische Ikonen und Südtiroler Sakralobjekte
im Dialog“
Die für die Ausstellung „Hoffnung“ ausgewählten Ikonen sind Werke von Lehrenden und Studierenden der Ikonenmalschule „Radruzh“ der Ukrainischen Katholischen Universität in Lwiw, die in diesem Jahr ihr 20-jähriges Bestehen feiert. Alle diese Werke offenbaren sowohl die Einzigartigkeit und Schönheit der alten ukrainischen Ikonen des 14. bis 16. Jahrhunderts als auch die lebendige Kontinuität dieser Tradition im Schaffen der Ikonenmalerinnen und Ikonenmaler von „Radruzh“.
Daher lassen sich die Ikonen der Ausstellung in zwei Gruppen einteilen:
Zur ersten Gruppe gehören die Ikonen, die den Werken der altertümlichen ukrainischen Ikonenmaler nachgebildet wurden. Diese Ikonen wurden auf der Grundlage der Originale angefertigt, basierend auf wissenschaftlichen Daten, die bei ihrer Restaurierung gewonnen wurden. Die Nachbildungen bedeuten jedoch weder eine Kopie alter Vorbilder, noch deren oberflächliche Imitation, sondern die tiefgehende Erforschung traditioneller Techniken und den Versuch, sie in modernen Werken neu zu erschaffen.
Die zweite Gruppe besteht aus den Ikonen, die als kreative Neuinterpretation alter Traditionen geschrieben wurden. Die Aufgabe der Ikonenmalschule „Radruzh“ besteht darin, ein Ort zu sein, an dem die traditionelle ukrainische Ikonenmalerei der Periode vom 14. bis zum 16. Jahrhundert erforscht, wiederbelebt und popularisiert wird, zusammen mit einem Studium der Ikonentheologie und Kunstgeschichte. Jedoch ermutigt die Schule ihre Ikonenmalerinnen und Ikonenmaler, persönliche Kreativität zu zeigen und den Zeitgeist zu spüren.
_________________________________
Die Leiterin von „Radruzh“ Solomiia Tymo beschreibt die Ikonenmalschule so: ((In „Radruzh“ erkunden wir die Schönheit der ukrainischen mittelalterlichen Ikonographie nicht nur von der formal-ästhetischen bis zur ikonografischen Ebene, sondern auch von der spirituell-kontemplativen bis zur formal-technologischen Ebene. Wir erforschen die theologische und spirituelle Bedeutung von Handlungen und Symbolen, bewundern die harmonischen Kombinationen von Farben und die Perfektion der Formen, studieren die Malstile und „Striche“ einzelner Meister. Wir untersuchen im Detail die Materialien, aus denen die Ikone besteht.))
Unser Ziel ist es, den Mitmenschen die Schönheit der alten Tempera-Technik entdecken zu lassen. Diese Technik ist weltweit bekannt und weit verbreitet. Umso mehr trägt ihre Beherrschung zum Gefühl der Transzendenz der dargestellten Person und des Raums sowie der Freiheit des Reiches Gottes bei. Dies wird durch die Transparenz, Schlichtheit, Tiefe und Natürlichkeit der Farbanteile erreicht. Wir bemalen alle unsere Ikonen ausschließlich mit natürlichen Pigmenten, und zwar mit zerkleinerten Mineralien und organischen Farbstoffen.
Die Technologie ist aber für uns nur ein wichtiges „Werkzeug“. Das Hauptziel der Ikonenmalerei besteht darin, das Bild des Gottmenschen Christi, seiner heiligsten Mutter und anderer heiliger Personen darzustellen. Daher ist jede Ikone in erster Linie für das Gebet gedacht. Aber durch die Darstellung von Heiligen möchten wir auch die Aufmerksamkeit der heutigen säkularen Welt voller politischer, militärischer und religiöser Konflikte auf den Wert jeder Person lenken. Denn die Menschen sind nach dem „Bild und Gleichnis“ Gottes geschaffen (Gen. 1, 26-27) und in diesem Sinne sind wir alle lebende, nicht von Menschenhand geschaffene, Ikonen“.
Exposition und Texte von Solomiia Tymo (Lwiw, Ukraine)
Вітальне слова д-ра Вальтера Ауссергофера, голови Музейного товариства Тауферса та співорганізатора виставки.
Від імені Музейного товариства Тауферса дозвольте щиро привітати всіх присутніх і подякувати вам за те, що завітали на ювілейну виставку, присвячену 40-річчю Музейного товариства. Ця виставка проходить під гаслом “НАДІЯ”: українські ікони та сакральні об’єкти Південного Тіролю (Аренфталя) у діалозі.
Особливий вітальний привіт хочу адресувати земельному раднику з питань культури Філіппу Ахаммеру (дорогий Філіппе, дякуємо, що знайшли час приїхати до нас у Занд-ін-Тауферс),бургомістру громади Занд-ін-Тауферс Йозефу Неклеру,
культурній асесорці громади Занд-ін-Тауферс Марії Планкенштайнер,керівникові фракції Занд-ін-Тауферс Паулю Стегеру,керівникові фракції Мюлен Ґюнтеру Берґеру,керівникові фракції Кематен Андреасу Воппіхлеру.
Усім згаданим хочу висловити щиру подяку за щедру підтримку,
без фінансової допомоги яких такі виставки були б неможливими.
Сердечна подяка такожпані Соломії Тимо з Академії у Львові (колишній Лемберґ, Україна),яка відібрала для нас ікони й дала можливість представити їх тут;
бургомістрам Аренфельду – Преттау – Мюльвальда;
директорові Дієцезіального музею Бріксена маг. Петеру Швієнбахеру;
членам правління та учасникам Музейного товариства — і дозвольте
згадати окремо Роббі Іннербіхлера, який завжди поруч у справах товариства
й доклав величезних зусиль для організації цієї виставки;
нашому деканові Францу Йозефу Кампіделю, який цього року, разом із ювілеєм товариства,також святкує своє 40-річчя священства — сердечно вітаємо!
І, зрештою, пані Естер Ауссерхофер, господині дому,яка завжди доброзичливо та безкоштовно надає нам ці чудові приміщення.
Перш ніж пояснити, чому для виставки було обрано гасло «НАДІЯ»,
дозвольте коротко зупинитися на експонатах з нашої долинита на іконах з України.
У країні, найбагатшій на сакральні мистецькі скарби — Італії —не просто знайти щось, чим легко здивувати. Але те, що ми тут показуємо, — це частина нашого серця і нашої традиції.Експонати з нашої долини підібрано так,щоб показати широкій публіці справжні скарби і водночас наголосити на історіях, що стоять за багатьма з цих об’єктів. Не хвилюйтеся — ми не розповідатимемо всі ці історії зараз,це зайняло б надто багато часу, але впродовж найближчих трьох тижнів ви зможете почути їх від нашого екскурсовода.
Серед експонатів:
– унікальна романська Мадонна,
– пронизаний кулею хрест із Гайліґґайст,
– «матір зерна» з Дієцезіального музею Бріксена,
– образ-теза зі згадкою про побожність Айхштетта
й фрагментом міста Айхштетт у лівому нижньому куті,
– особливий образ Пресвятого Серця Ісуса.
Українське іконописання сягає XI століття й сформувалося під впливом візантійського мистецтва в процесі християнізації Київської Русі (сучасна Східна Україна та Південна Росія).У період розквіту між XI та XVIII століттями український іконопис набув самобутнього стилю, у якому поєдналися візантійські й локальні елементи.Іконопис розвивався й після XVIII ст., до сьогодні, з новими впливами й техніками;молоді митці нерідко вводили до своїх робіт не лише релігійні, а й політичні мотиви. Я думаю, зокрема, про молодих художників із Києва,які малювали ікони на ящиках з-під набоїві з великим успіхом представили їх у 53 європейських містах.
Сучасні ікони, які ви бачите тут, походять із Академії у Львові (колишньому Лемберзі),та про це пані Тимо розповість вам більше.
Не слід думати, що іконопис існував лише у візантійських землях та країнах Сходу (особливо в Росії), навіть якщо саме там він зародився.Джотто ді Бондоне (1267 або 1276–1337), найвідоміший учень Чімабуе й один із основоположників італійського живопису, як ніхто інший, зумів у перехідний період від готики до Ренесансу перетворити абстрактне візантійське мистецтво на тривимірний реалізм.
Глибина простору вперше набула справжньої сили. Якщо ви колись матимете змогу, завітайте до капели Скровеньї в Падуї, і там ви побачите це мистецтво у досконалому виявіта впізнаєте спорідненість із іконописом — у тому числі українським.Коли ви зараз оглядаєте цю виставку, що проходить під гаслом «НАДІЯ»,пам’ятайте: діалог між сакральним мистецтвом нашої прекрасної долини Тауферс–Аренфталь,або якщо хочете — Південного Тіролю, та України — цілком невипадковий. Це продуманий і свідомий вибір.
«ПАЛОМНИКИ НАДІЇ» — таке гасло оголосив покійний Папа Франциск для Святого Року 2025. Це заклик не лише відвідати Рим чи місцеві церкви,це заклик до братерської єдності й миру. Це запрошення в часи війни, страждань і нестатків зупинитися й замислитися, що кожен із нас може зробити, щоб простягнути руку ближньому у мирному співжитті.
Ця виставка має нагадати нам, що мистецтво — це міст, який єднає людей різного кольору шкіри, мов, культур і походження. Мистецтво — це діалог для глибшого розуміння іншої культури. І якщо нам через поєднання цих двох мистецько-культурних традицій вдасться краще зрозуміти одне одного,то ця виставка виконала свою мету. І водночас ми виявили повагу та солідарність
до людей України. Хай живе мир, хай живе свобода —
а що завжди залишається з нами — це НАДІЯ.